П’ятниця. Довгоочікувана п’ятниця. Що такого особливого вона несе для молоді Першої Одеської церкви, що змушує їх прокинутись о 6 годині ранку? Та ще й прокинутись в таку ранкову годину із задоволенням.
Це не таємниця і не диво. Це ранкова молитва о 7:00. Легкий подих морозного повітря та пухнасті сніжинки були супутниками тих, хто зважився прийти на ранкову молитву 17 лютого. Молодь як завжди ділилась своїми благословіннями за минулий тиждень та разом схиляла коліна у молитві вдячності Небесному Отцеві. Для роздумів обрали 1 Кор. 1:1-10. Різні питання підіймались по цим декільком віршам. Цікаво було поміркувати над тим, чому апостол Павло так багато часу приділяв церкві у Коринті. Написав для них два послання відомих нам і вважається, що існувало ще одне, яке загубилось десь у віках. Коринт на той час був найрозпуснішим містом в державі, яка й так гучно славилась своїми неправедними діяннями. Тому і церква сформована в цьому місті, потребувала особливої турботи, щоб розповісти новим християнам про праведний образ життя та про служіння, приємне Богові.
Розмірковуючи над наступними віршами з вищезгаданого уривку, було винесено багато важливих духовних істин. Кожен, хто наближається до Христа, повинен старатися бути схожим на Нього, жити, як Він. Для нас важливо перебувати у Ньому постійно. Наше життя залежить від того, наскільки ми маємо частину з Богом, наскільки ми слухаємо Його та яке місце Він займає в нашому житті. Нас не рятує знання. Нас рятує свідчення. Свідчення своїм життям, своїми вчинками, словами, думками…
Час летить безмежно швидко. А ти маєш частину з Господом?
